Людина має здатність любити, і якщо
вона не може знайти застосування своїй здатності любити, вона здатна
ненавидіти, виявляючи агресію й жорстокість. Цим засобом вона керується як
утечею від власного сердечного болю...
Еріх Фромм
Підтеми для обговорення
1.
Аналіз проблеми агресивності.
2.
Роль родини у вияві дитячої агресивності.
3.
Заохочення, покарання в родині.
4.
Закони подолання дитячої агресії.
5.
Експрес-анкетування батьків з проблеми зборів.
Тема нашої зустрічі дуже серйозна — вияв дітьми
жорстокості й агресії. На жаль, ці явища живуть серед нас, дорослих, і серед
наших дітей. Що ж це за явище і чи варто нам про нього говорити? Звісно, варто.
Розглянемо, що таке агресія та як ми, дорослі, можемо
допомогти дітям перебороти її.
Агресія в розвинутому суспільстві завжди знаходиться під
контролем.
Що таке агресія?
Агресія — це поведінка, що заподіює шкоду предмету чи
предметам, людині чи групі людей. Агресія може виявлятися фізично (ударили) і
вербально (порушення прав іншої людини без фізичного втручання).
У психології розрізняють два види агресії: інструментальну
й ворожу. Інструментальна агресія виявляється
людиною для досягнення визначеної мети. Вона часто виражається в молодших дітей
(я хочу забрати іграшку, предмет тощо). У старших дітей більше виявляється
ворожа агресія. Вона спрямована на те, щоб заподіяти людині біль.
Дуже часто вияв агресії плутають із наполегливістю,
енергійністю. Як ви вважаєте, це рівнозначні якості? Чому ви більш радітимете:
наполегливості чи агресивності вашої дитини? Безумовно, наполегливості. Ця риса
порівняно з агресивністю має соціально прийнятні форми, тому що не допускає
образи, знущання.
Рівень агресивності дітей змінюється залежно від
ситуації, але іноді агресивність набуває стійкої форми. Причин такої поведінки
багато: становище дитини в колективі, ставлення до неї однолітків, взаємини з
учителем тощо.
Стійка агресивність деяких дітей виявляється в тому, що
вони інакше розуміють поведінку оточуючих, тобто інтерпретують її вороже. До
агресії більше схильні хлопчики. Вона є складовою чоловічого стереотипу, що
культивується в родині й засобах масової інформації.
Можна попередньо дослідити ставлення дітей до
телепрограм. Запитання записуються на дошці. Відповіді аналізуються класним
керівником.
1. Які телепередачі ти вибираєш для перегляду?
2.
Що тобі в них подобається?
3.
Чи допомагають тобі батьки у виборі телепередач?
4.
Які передачі дивляться твої батьки?
5.
Які передачі ви дивитеся всією родиною?
Дуже частою причиною дитячої агресії є сімейна ситуація.
Агресивна поведінка членів родини у повсякденних життєвих
ситуаціях: лементи, лайка, хамство, приниження один одного, взаємні докори й
образи. Психологи вважають, що дитина виявляє агресивність у повсякденному
житті частіше там, де агресію дорослих вона бачила щодня і де вона стала нормою
життя.
Непослідовність батьків у навчанні дітей правил і норм
поведінки. Ця методика виховання погана тим, що в дітей не формується моральний
стрижень поведінки: сьогодні батькам зручно говорити одне, і вони нав'язують цю
лінію поведінки дітям, завтра їм зручно говорити інше, і це інше знову
нав'язується дітям. Це призводить до розгубленості, озлоблення, агресії проти
батьків та інших людей.
У вихованні можна виділити два важливих чинники, що
позитивно чи негативно впливають на формування дитячої агресивності:
прихильність і неприйняття.
Подоланню агресивності дитини допомагає прихильність: вміння слухати, теплота, піклування,
добре слово, ласкавий погляд.
Неприйняття, навпаки, стимулює дитячу агресивність. Воно характеризується байдужністю, усуненням від піклування, нетерпимістю
і байдужістю, ворожістю до факту
існування дитини. Неприйняття дитини призводить
до дитячого госпіталізу. Що це таке?
Самотність, відсутність бажання
спілкуватися з рідними людьми, відсутність
у родині традицій, звичаїв, законів.
Величезне значення у вихованні дітей має заохочення: словом, поглядом, жестом, дією.
Велику роль відіграє для людини і покарання, якщо воно випливає негайно за провиною; обґрунтоване; суворе, але не жорстоке; оцінює дії дитини, а не її людські якості.
ПОПЕРЕДНЄ АНКЕТУВАННЯ УЧНІВ
1. Якщо тебе карають, то як?
2.
Якщо тебе заохочують, то як?
3.
Чотири «не можна», які б ти хотів мати у своїй родині, коли тебе карають.
Психолог аналізує анкети учнів.
АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ
За результатами відповідей на цю
анкету можна визначити, чи правильно ви обрали принцип виховання дітей.
Чи можете ви:
1. У будь-який момент залишити всі свої справи й
зайнятися дитиною?
2. Порадитися з дитиною, незважаючи на її вік?
3. Зізнатися дитині в помилці, яку ви зробили
стосовно неї?
4. Вибачитися перед дитиною у випадку, якщо ви не
мали рації?
5. Опанувати собою і зберегти самовладання, навіть
якщо вчинок дитини роздратував вас?
6. Поставити себе на місце дитини?
7. Повірити хоча б на хвилинку, що ви добра фея чи
прекрасний принц?
8. Розповісти дитині повчальний випадок з дитинства,
що представляє вас у невигідному світлі?
9. Завжди утримуватися від слів і виразів, що можуть
поранити дитину?
10.
Пообіцяти дитині виконати її
бажання за добру поведінку?
11.
Виділити дитині один день, коли
вона може робити, що бажає, і поводитися, як хоче, а ви при цьому ні в що не
втручаєтеся?
12.
Не прореагувати, якщо ваша дитина
вдарила, штовхнула чи скривдила іншу дитину?
13.
Встояти проти сліз, примх, прохань,
якщо відомо, що це примха?
Варіанти відповідей:
Можу і завжди так чиню — З бала.
Можу, але не завжди так чиню — 2 бала.
Не можу — 1
бал.
Від 30 до 39 балів. Ви дотримуєтеся правильних принципів виховання.
Від 16 до 30 балів. Ваш метод виховання — батіг і пряник.
Менше 16 балів. У вас немає педагогічних навичок і бажання
виховувати дитину.
АНКЕТА ДЛЯ УЧНІВ
1. Які, на твій погляд, тобі притаманні позитивні
якості?
2. Які негативні якості?
3. Які риси характеру ти хотів(ла) би(б) мати?
ТЕСТ ДЛЯ БАТЬКІВ
«На чому
ґрунтуються стосунки батька й матері з дитиною?»
Якщо ви згодні з наведеними нижче
твердженнями, запишіть собі 1 бал. Якщо ні — 0 балів.
·
Іноді дуже шкода, що дитина виросте і стане дорослою.
·
Якщо дитина говорить неправду, то вона, швидше за все, не
бреше, а фантазує.
·
Сучасні шкільні програми надто складні.
·
Мати повинна бути емоційним
посередником між дитиною і батьком, тому що батькові властива надмірна суворість.
·
Якщо дитина зайнята корисною справою, але в неї нічого не
виходить, слід похвалити за зусилля.
·
Наївна безпосередність —
це скоріше достоїнство дитячого віку, а не недолік.
·
Якщо дитина не засинає в темряві, їй необхідна лампа-каганець.
·
Багато дитячих витівок пояснюються поганим впливом
однолітків.
·
У кожної дитини є свої достоїнства, які набагато
важливіші від недоліків.
·
Дитина могла б досягти великих успіхів, якби вчителі ставилися до неї доброзичливо.
·
Коли батько й мати по-різному оцінюють поведінку дитини,
важливішою має бути думка матері, оскільки жінки — природжені
вихователі.
·
У дитинстві всім необхідні заняття спортом.
·
За сімейним столом кращі шматочки слід віддавати дітям.
·
Дитяча неслухняність часто виникає тому, що батьки вимагають від дитини неймовірного.
·
Коли дитина подорослішає, то неминуче зустріне в житті
труднощі, тому обов'язок батьків — до цього часу відводити дітей від них.
Підсумки:
12-15 балів
Батько. Ви недооцінюєте роль чоловіка у вихованні. Ваша
вимогливість до дитини буває продиктована вашим настроєм, а не поведінкою
дитини.
Мати. Ви дуже любите дитину, але забуваєте про те, що дитина виросте й вирішуватиме свої проблеми самостійно.
8—11 балів
Батько. У вихованні дитини є відстороненість.
Мати. Дитині необхідно більше
вашої емоційної участі в її житті.
Менше 8 балів
Батько. Не будьте занадто суворим до своєї дитини.
Мати. Вашій дитині потрібно більше м'якості та заохочення.
Комментариев нет:
Отправить комментарий